Терор, тероризм, терорист. Розтиражовані ЗМІ ці поняття ввійшли в буденну свідомість людей, ставши невід’ємною частиною сьогодення людства.
Велика французька революція 1789-94 рр., окрім того, що дала імпульс всім анти монархістським рухам Європи, породила на світ криваве дітище боротьби за владу – режим терору або тероризм. Режимом терору називалась, здійснювана в 1793-94 рр., система правління якобінців. Режим терору був встановлений заради підтримки порядку в період анархії, що поглинула Францію після повстань 1789 року. Його призначенням також було зміцнення влади нового уряду, шляхом залякування тих, хто вів контрреволюційну діяльність супротинової влади, а також дисидентів, в яких новий режим вбачав ворогів народу. ( Хіба не схожі методи застосовували більшовики, прийшовши до влади в 1917 році? )
Завдяки працям Едмунда Берка, автора памфлетів спрямованих проти Великої французької революції, слово ”тероризм” стало відоме громадськості. Про ” тисячі пекельних псів, що звуться терористами, яких нацькували на невинних людей” писав Берк в своїх творах.
Іронія долі проявилася в тому, що в своєму початковому значенні тероризм був тісно пов’язаний з ідеями доброчинності і демократичних поглядів. Максиміліан Робесп’єр, лідер революційного руху, був твердо переконаний, що доброчинність повинна стати головним чинником діяльності нового уряду в мирний час, але під час лихоліть революційних потрясінь вона повинна об’єднуватися з терором заради процвітання демократії. Терор є не що інше, як правосуддя, швидке, суворе і невблаганне, і тим не менше він є еманацією доброчинності – заявляв Робесп’єр.
Жорстока істина про те, що благими намірами вимощена дорога в пекло, в черговий раз отримала своє підтвердження.
Ура, таваріщі...!!! В Україні з кожним роком росте кількість мільйонерів і знижується кількість населення. Очевидно, через кілька десятиліть Україна буде країною мільйонерів та мільярдерів, бо всі бідні повиздихають від своєї повної неспроможності рубати капусту. Куди там тому задрипаному Монако і іжє с німі...!!! Україна рулить в усьому. От уявіть собі: стоїть на дорозі дай(і)шник Петро, мільйонер, звичайно, а тут, порушуючи всі мислимі і немислимі правила дорожнього руху, мчиться якийсь мільярдер Залупа або його синок Пісюнець. Як гадаєте, штраф зі скількома нуликами буде? І так скрізь...і всюди. Навіть боюсь уявити скільки будуть коштувати послуги повій, тобто, якщо толєрантно, жінок секс-бізнесу( раніше пів-царства за коня, а зараз ..... ) Земля обетованна, а не якась зачухана Окрайна, що просрала, все що можна просрати (про честь і гідність говорите не будемо, не про нас це). Оце так майбутнє чекає на ... , хотів написати "нас", але схаменувся: нас там не буде ...
Піщинки років неминучою невідворотністю падають в прірву Історії, що затишно облаштувала свій архів Минулого на дні пустелі Часу. І в кожній з них - чиясь Доля. Чи то окремої людини, чи то племені, народу, нації, держави, цивілізації...Серед безлічі піщинок згубилася й піщинка під назвою Україна. Вона вже впала, вона вже падає, чи стрімкий шлях падіння у неї ще попереду? Це знає лише суворе, без жодних санитментів та розуміння, Майбутнє. Ми ж можемо лише гадати, та й то, кожен зі свого власного пагорба.
Більшість бачить те, що хоче бачити. Дехто спромігся вгедіти справжні обриси, але їхнє знання нікому не потрібне, бо серед шквалу гопца-дріца музики важко почути самотній плач скрипки. Зміни потребують зусиль: вольових, наполегливих, суворих до самих себе, інколи навіть й жорстоких. До того ж, результатом втілення мети в життя можуть скористатися інші, а це тримає в напрузі ту частину свідомості, що живе отим "тут і зараз" і ні кроку на поступки.
Але життя рухається, Історія змінюється не залежно від того, бажаємо ми змін чи ні. Тому ми можемо або бути транзитними пасажирами в вагонах потягів Кліо, або бути машиністами цих машинерій, керуючи напрямком руху. Та чи зможемо ми стати Творцями потягів, залізниць? Якщо так, то коли? Якщо ні, то чому?
В далекому та щасливому дитинстві ми дуже любили грати у всілякі рухливі ігри, щось на зразок "козаків-розбійників", " війну" і таке інше.
Ворогами в нас були різноманітні кольорові, німці та різні шпигуни, що їх поставляв у нашу дитячу свідомість совєцкій кінематограф. Класична схема: Ми - хороші, Вони - погані. Все чітко й зрозуміло й інакше бути не могло.
Пройшли час, совок затаврували, зробивши його винним майже в усьому, а особливо в тому, що діти ідеологічно оброблялися, що змалечку в свідомісті вже був образ ворога.
Настали нові часи і, здавалося б, такого в нас бути вже не повинно. Ми ж сповідуємо гуманістичні цінності, ми ж толєрантні, інколи - нижче свого достоїнства, ми ж йдемо кудись в Європу/Жопу ( це з якої сторони, чи куди, дивтися ).
Смакуючи одного літнього ранку на балконі цигаркою ( Мінздрав України попереджає: куріння шкодить, дуже шкодить ) я звернув увагу на те, що дітлахи, котрі бавилися в дворі в якусь гру, називали один одного то терористами, то агентами. Відразу згадалося дитинство...і те, що нічого в цьому світі не змінилося, незважаючи на гасла, концепції, державні устрої, шляхи в/до...
Якщо горять зірки на небі, то це потрібно комусь з нас. Приблизно так казав Володимир Маяковський, тільки російською. Виходить, що протиставлення на "Ми" й "Вони" споконвічне і, мабуть, потрібне. От тільки чи потрібен образ Ворога майбутньому? Час покаже...
Від свободи до вседозволеності ( безвідповідальності )всього один крок. Межа, що відділяє поведінку людину від ”тваринної” поведінки надзвичайно хитка: один крок і все – царство мороку ницих потягів занурює душу в свої темні води, веде до самознищення, до деградації, відкидає далеко назад, в хащі тваринного животіння.
На сторожі нашої людяності, нашої sapiensості стоїть культура і зокрема мораль .Вимучені та виплекані на протязі скількох віків за для одного – бути Людиною...
Хід Історії вносить свої корективи в суспільну мораль людства: одні цінності змінюють інші- те, що заважає руху вперед змінюється на якісно нове, прогресивне. Турбота про дітей, про їхнє психологічне та фізичне здоров’я є однією з фундаментальних цінностей людства, бо діти – це Майбутнє і лише від нас залежить яким воно буде. Але останнім часом нашому Майбутньому загрожує небезпека і прийшла вона звідти, звідки її менше всього чекали – боротьба за права і свободи обернуласянамаганням отримати вседозволеність у діях та вчинках.
Підміна свободи вседозволеністю вилилася у те, що тепер невід’ємною частиною нашого життя стали різноманітні психічні відхилення сексуального характеру – гомосексуалізм, садо-мазохізм, зоофілія, педофілія, копрофілія і т.д. і т. п. Але небезпечним є не те, що ці збочення мають місце в нашій реальності ( вони завжди були, є, і будуть, однак їхній відсоток завжди, принаймнідо сьогодні, був незначним ), а те що це стає нормою нашого життя, стає звичним; те, щосуспільній свідомості нав’язується думка, що це нормально – бути не нормальним !!!
Серед всіх сексуальних збочень виокремлюється, своєї потенційною небезпекою, педофілія, що безпосередньо торкається найменш захищеноївікової групи - дітей.
Якщо говорити коротко, то педофілія – це сексуальне відхилення, сексуальний розлад, характерною рисою якого єстатевий потяг дорослої людини до дітей віком від13 років і менше.
Головна причина небезпечності педофілії полягає в тому, що дії педофіла до дитинив більшості випадків є явною або прихованою формою зґвалтування, тобто сексуальним насиллям. Це спричиняєдуже серйозне довготривале травмування дитячої психіки, що в майбутньому приводить до різноманітних психічних розладів та ускладненьв сфері як особистого, так і суспільного життя. Спроби самогубств, страхи, депресії, маніакально-депресивний психоз, посттравматичний синдром, сексуальні розлади, психічні проблеми загального характеру, зловживання алкоголем і таблетками, що потім переростає у алкоголізм та наркоманію, антисоціальна поведінка та інші проблеми – ось далеко не повний перелік наслідків, які спричинені сексуальним насиллям над дитиною. Показовим є й той факт, що близько 50% засуджених педофілів самі є жертвами сексуального насилля в дитинстві.
На тлі цього плювком в майбутнє виглядають настирні спроби узаконити педофілію в деяких країнах світу. Наприклад, офіційно створені організації з захисту прав педофілів в Англії ( РІЕ в Лондоні ) та США ( NAMBLA в Бостоні ) виступають за надання прав та свобод педофілам, які були б закріплені на законодавчому рівні. Далі всіх пішли Нідерланди. Влітку 2006 року була створена партія ”Милосердя, свобода і різноманітність” , одним з головних гасел якою було легалізувати педофілію в країни. Згідно з опитуваннями, ідеї цієї партії підтримало 25 % (!) населеннякоролівства. Це,в перспективі, може обернутися , при ґрунтовній інформаційній обробці населення, тим, що через певний період часу, педофілія в Нідерландах буде узаконена.
Загалом, за даними Всесвітньої Психіатричної Асоціації ( ВПА ) ”перше” місце серед країн, вражених, за словами одного журналіста, ”вірусом педофілії” займає Японія, на другому місці йдуть Франція та Бельгія, далі – США, Канада, Англія, скандинавські країни та Росія, яка наразі переживає справжній педофілічний бум, особливо це помітно в постійно зростаючій кількості сайтів подібної тематики в російському сегменті Інтернет-простору . Українаж займає в цьому списку сорок дев’яте місце, алеяк постачальник порнопродукції подібного роду Україна знаходиться на п’ятому місці, що вказує на наявність серйозної суспільної проблеми і спонукає до відповідних дій зі сторони владних структур.
За словами фахівців цієї організації, якщо сто років назад з тисячі чоловіків Землі тільки один виявляв схильність до статевих зносин з неповнолітніми ( переважно,жителі країн Африки та Сходу) то на сьогодні ситуація така, що педофілія змістилася в країни західної цивілізації – Європу та Північну Америку. Кількість педофілів в цих країнахскладає майже 40 % серед статевозрілих чоловіків і з кожним роком продовжує зростати.
Уряди багатьох країн світу усвідомлюють всю гостроту проблемиі на законодавчому рівніборються з педофілією , посилюючи кримінальну відповідальність за такого роду дії. Однак такі спроби не приносять бажаного результату, бопедофіліявже стала дуже вигідним міжнародним бізнесом для численних транснаціональнихзлочинних структур, які заробляють на цьому величезні гроші, зокрема на розповсюдженні порнопродукції в мережі Інтернет. За деякими даними, дитяча порнографія займає третє місце за прибутками після торгівлі наркотиками та зброєю. Щорічно в цей бізнес втягується до 2 мільйонів дітей, і прибутки ділків сягають 1 мільярда на рік.
Інтернет зробив наш світ відкритим, об’єднав його інформацією, зробив одним цілим.Величезні масиви інформації стали доступні багатьом людям. В той же час, Інтернет відкрив двері темним бажанням людини, її тваринній суті. Загнанні суспільною мораллю в глибини психіки, вони повилазили на світ, тішачись тим, що свобода поволі обертається вседозволеністю.
В зв’язку з цим, в 2005 році Англією та Австралією і в листопаді 2006 року Америкою, було впровадженоцілодобове чергування спеціальними службами Інтернет-простору, котрі виявляли осередки педофілії в всесвітній мережі і вживали відповідних заходів щодо їхнього знешкодження.
Також в Америці діють державні сайти, де розміщена інформація про осіб, які скоїли злочини сексуального характеру, включаючи педофілію, і кожен бажаючий може ознайомитися з цією інформацією, а також взнати – чи не проживає поблизу нього педофіл.
Останнім часом Україну все частіше називають раєм для педофілів. Пояснюється це тим, що лояльність Кримінального Кодексу та відсутність чіткого механізму боротьби з цим явищем сприяє тому, що кожного року в Україні кількість таких злочинів збільшується. Також ці обставини роблять привабливими нашу країну для секс-туризмуі кількість іноземних педофілів, що відвідують Україну задля своїх втіх, постійно збільшується.
Для вирішення цієї проблеми, в масштабах України, потрібно усвідомлення всього суспільства небезпечності поширення педофілії в країні, усвідомлення тих фатальних наслідків, до яких може привести нехтування нею на всіхрівняхсоціального життя.
Безглуздо сперечатися з тим, що наше майбутнє – це наші діти. В їхніх бездонних оченятах, які прагнуть пізнати весь Всесвіт, жевріють зорі Майбуття. Їхні чисті, мов кришталева вода гірського струмка, душі вбирають всебе енерго-інформаційне поле людства, наповнюються знаннями, як та земля, що щедро полита дощем і цілована сонцем, дарує Життя молодим паросткам. І лише від нас залежить те, яким буде наше майбутнє.
Вчитель...Людина, яка навчає, яка спрямовує, яка показує шлях...
В Україні вчитель нікому не потрібен і тому вона всіляко намагається позбутися його. Платить мізерну зарплатню, потім з цієї ж зарплатні глузує, висміює вчителя, виставляючи його таким собі невдахою, який нічого не вартий в житті. В житті ж що головне? Розум? Гоніво..Честь, совість? Ну єта ваапще...Главноє - ето дєньгі.
Інформстрічки, раз по раз, видають чергові порції шкільного хорор-бруду: то школярики згвалтували когось, то відпиздили, то вчителі щось утнуть з тупими школярськими макітрами, що потім міліція розхльобує суспільно небезпечне шкільне лайно. Одним словом - не школа, а божевільня Веселка.
Отто Бісмарк казав, що якби йому дали тисячу вчителів, то він би відбудував нову імперію. Але ж нам це не потрібно, нам загалом нічого не потрібно...
І б"ючи в барабани та співаючи пісні, з знаменами і хаотичним строєм, ми рухаємось в Африку, до сонця та тепла:
За всіма показниками в Україні вже повинна була відбутися повноцінна революція. Низи втомилися животіти в болоті безнадії, верхи ж всіляко не бажають/заважають дихати на повні груди. Тобто на лице гострий конфлікт інтересів, не вирішення якого лише поглибить хронічну кризу суспільства і не відомо до чого приведе в майбутньому.
Події 2004 року вселили оптимізм в серця багатьох, особливо впредставників умовно середнього прошарку населення України. Про те, на превеликий жаль, помаранчева "революція" насправді виявилася звичайним банальним двірцевим переворотом, коли одну групу впливу змінила інша група впливу. Змінили форму, зміст лишився той самий. Кризу поглибили, законсервували.
Очевидно, принаймні, більшості суспільства, що так далі жити не можна, що треба щось робити, аби щось змінити в житті країни, звичайно, на краще, але...Марно стукати в зачинені двері, коли тобі ніхто не збирається відчиняти.
Діло Нестора Івановича живе й процвітає в душах українців...
Будь-яка влада, окрім моєї, то все від лукавого - міркує українець, роблячи все для того, аби будь-які прояви влади в країні виглядали повним абсурдом. В його чистій та дитячій душі живе наївна думка про те, що лише йому відомі всі премудрості цього світу; він впевнений в своїй винятковості та богообраності; він...знову він....скрізь він...
Майбутнє йому видається чистим та безхмарним, бо з"явиться Хтосьнеодміннодобрийізробитьвсетакяктреба і від цього його поетична душа летить в такі висоти, з яких на грішну Землю його повертає лише вранішнє похмілля.
Улюблена екзистенційна гра українця - Втрачені можливості. Як він, сердешний, полюбляє плакати та жалітися по своїм втраченим можливостям... Але для того, щоб його Я-концепція не луснула від короткозорості та самокритики, метикуватий розум українця вигадав ворога. Ворог - найулюбленіша істота для толєрантного українця. Якби не було ворога, то на чиї плечі лягав би тягар відповідальності за втрачені можливості? Не на власні ж...
І так з року в рік, з десятиліття в десятиліття, з століття в століття крокує українець, а за ним, невідступною тінню, волочяться Втрачені можливості та Невизначенність...
В Древньому Римі натовп захоплено шаленів від боїв гладіаторів. Задоволені патриції могли пишатися собою: плебсу треба зовсім небагато - хліба і видовищ.
Минуло майже дві тисячі років, а нічого не змінилося - натовп все так же захоплено шаленіє від боїв новітніх гладіаторів...
Хтось з класиків трудоголізму сказав, що робота зробила з мавпи людину. Достовірно це невідомо, бо широкомасштабних лонгітюдних польових досліджень на цю тему не проводили ніколи. Але чесний трудовий люд офісів, шляхом спостережень, виявив - робота може з людини зробити бозна-що. Не мавпу, звичайно, але якусь змучену,затуркану істотку, що досить віддалено нагадує гордого представника Homo sapiens, не erectus, не hablis, а саме sapiens.
Аби остаточно не сконати в ярмі, метикуватий людський розум вигадав Байдики, бити байдики.
І в той час коли представники хижої частини фауни Капіталу думають, що відповідальні та працьовиті співробітники, з киплячими, від нервового перенапруження мізками, натхенно та відданно працюють на благо буржуїнів відповідальні та працьовиті співробітники б"ють байдики, тим самим зберегігаючи Людину від скочування у прірву регресу....
Який, на Вашу думку, самий ефективний спосіб биття байдиків? Щоб і вовки ситі були і вівці цілі...
Дорога...степами, ярами, балками, рівнинами, лісами, горами, містами, селами, пустелями...вела за сумну смугу вечірнього небокраю. Мить, що назавжди змінює життя – усвідомлення необхідності, найстрашніша річ життя – вибір. Вибір...власний...так або ні...- усвідомлення необхідності. Тільки ти і вибір, двоє єдиних в колоді гральних карт Вічності. Що випаде? Ти чи вибір? Чи твій вибір?
Точка відліку кроків – кінець чогось вже пройденого, кінець – початок чогось нового і так цілу Вічність, а між ними – простір охоплений обіймами ”життя тут-і-зараз”. Життя...тут...і...зараз...Навіть занурення в химерну воду Няві не звільнить від нього.
А спочатку було усвідомлення необхідності йти вперед.
Захолола груба дому вкрилася павутинням ілюзій, які співали кожного ранку тужливу пісню сталості й обмеження; вікна, крізь брудні патьоки засохлої нудьги, шкірилися посмішками вчорашніх, марно й одноманітно проведених, вечорів; ліжко, випадкова біла пляма в пітьмі самотнього дому, лякало пусткою – це назавжди... Самотність.
І кожен новий ранок встромлював в серце ножа необхідності йти. Думки глузували з дитячого лементу темних своїх братів, котрим так було затишно в чітких та вивірених лініях вікової визначеності плину. Ніч душила обіймами снів – стрімкий біг, калатання серця зриває з неба одіж хмарин, оголюючи безпорадні нетрі блакиті...ще трохи і все скінчиться...відчуття вривається крізь сон усвідомленням того, що цей ранок буде таким як і десять тисяч років назад...Бридко...гидко...млосно...нудно...хочеться пити, але горлянка зсохлася від назавжди втрачених уві сні сил... Час схаменутися і йти.
Відчинені двері дому. Посмішка сонця. Політ птахи. Ганок не хоче відпускати – вчепився спогадами дитинства, мріями юності. Защеміло в грудях, в очах. Хочеться обернутися та усвідомлення шляху не дозволяє темним братам навіть прощального поцілунку з протягами дому. ...коли постать зникла за горизонтом, на ганку, стискаючись від цікавості вітру, занурювалася в лоно каміння сльоза – хто не плаче за своїм домом, в того його ніколи не було...
Дорога...степами, ярами, балками, рівнинами, лісами, горами, містами, селами, пустелями...вела за сумну смугу вечірнього небокраю. Точка відліку кроків – кінець чогось вже пройденого, кінець – початок чогось нового і так цілу Вічність, а між ними – простір охоплений обіймами ”життя тут-і-зараз”. Життя...тут...і...зараз...усвідомлення необхідності...вибір...твій вибір.
Дослідники з США та Європи стверджують, що знайдені на метеориті Мурчісон молекули, які входять в склад ДНК і РНК живих організмів, мають позаземне походження.
Вчені вивчали хімічний склад метеориту Мурчісон, якийвпав в Австралії в 1969 році поряд з містом Мурчісон. Вони виявили, що серед багатьох речовин на Мурчісоні присутні урацил та ксантин. Ці азотисті основи виступають в ролі попередників при синтезі нуклеїнових кислот – ДНК і РНК, - що є носіями генетичного матеріалу.
Дослідники вирішили перевірити, яке походження мають ці ключові для утворення життя молекули. Походження матеріалу метеориту можна встановити за допомогою радіо вуглецевого аналізу – оцінки співвідношення ізотопів тих чи інших елементів. В цьому випадку вчені визначали наявність важкого ізотопу вуглецю 13С, який утворюється переважно поза Землею. Вони встановили, що урацил та ксантин з Мурчінсону містить в собі 44,5 і 37,7 відсотків важкого вуглецю відповідно.
Отримані результати свідчать, що азотисті основи, виявленні на метеориті, утворилися не на нашій планеті. Провідний спеціаліст Зіта Мартінс з Імперського коледжу в Лондоні стверджує, що ця робота може мати велике значення для розуміння процесів зародження і еволюції життя на Землі.
Вважається, що примітивні живі організми утворилися на нашій планеті в період між 3, 8 і 4, 5 мільярдів років тому. В цей час на Землі спостерігалась висока метеоритна активність. Багато з космічних обєктів, що падали на Землю, могли нести азотисті основи або інші молекули, необхідні для утворення ДНК або білку. Таким чином, раннє життя могли опиратися на вже створені позаземні ”шаблони”.
Американські астрономи виявили планети, придатні для життя всього за 4,36 світлових років від Землі. За розрахунками учених, в системі найближчої до нас зірки – Альфи Центавра – повинні існувати кам'янисті планети земного типу, причому з умовами на поверхні, придатними для життя.
До таких висновків прийшли Хав"єра Гедес, Грег Лауфлін і їхні колеги з університету Каліфорнії в Санта-Круз.
У одній з попередніх робіт астрономів було виконано моделювання формування планетної сім'ї в двох основних зірок цієї потрійної системи (α Центавра А и α Центавра B), які за розміром і масою близькі до Сонця (третій компаньйон, помітно віддалений від перших двох, – це червоний карлик Проксима Центавра). А в свіжому дослідженні американці знов провели таке ретельне моделювання для Альфа Центавра B.
Астрономи пояснюють, що компаньйони A і B ( які обертаються навколо спільного центру тяжіння, на відстані приблизно в 1,5 мільярда кілометрів один від одного) мають високу концентрацію важких елементів, що характерна для сонць, які народилися в оточенні пилових протопланетних дисків.
«Якщо наше розуміння формування планет земного типа вірно, там обов'язково мають бути землеподобні планети – в кожного з членів бінарної пари Альфи Центавра», – заявив Лауфлін. Причому планети ці в чисельному експерименті американців «конденсувалися» якраз в населеній зоні – області довкола зірки, де на поверхні планети може існувати рідка вода.
Хоча світи земного типа відкрити на інших зірках непросто (переважна більшість знайдених до цих пір екзопланет – це справжні гіганти), у випадку з α Центавра A и B є всі шанси на успіх.
Фахівці з університету Каліфорнії пропонують використовувати тут вимір якнайтонших коливань променевої швидкості цієї пари зірок. Хай коливання ці від звернення «Сестри Землі» складуть всього 10 сантиметрів в секунду, зате на руку дослідникам виявиться близькість цих зірок до нас, а у компаньйона B – ще і спокійна атмосфера, що повинна сприяти підвищенню точності вимірів.
Щоб достовірно встановити наявність біля Альфи Центавра планет земного типу, ученим доведеться просіювати результати майбутніх багатолітніх спостережень. Так буде виключено вплив випадкових шумів.
Зручний і зрозумілий світ речей. В ньому все так просто: ось тут знаходиться те, а тут інше, що теж є необхідною річчю. Підходиш та вибираєш, аби була впевненість в тому-що саме потрібно... Не впевнений? Теж не біда – тисяча запобігливих посіпак гігантського маховика Системи Капіталудопоможуть зробити тобі правильний( а чи твій?)вибір. Аби були гроші, або те, що має цінність для посіпак. Бачиш, як все просто?
А тепер спробуй уявити, що однією з мільярдів речей (необхідних? безглуздих? непотрібних?)єти, а хтось безликий ходить, розглядає тебе, прицінюється, задоволено прицмокуючи язиком і задоволено потираючи руками або гидливо кривиться, спльовуючи під ноги. Погодься,відчуття не самі приємні, бо ти – це Я, ти особистість, індивідуальність, ти – творець власної долі і в тебе завжди є вибір, якщо ти читав дядька Сартра.
Зручний і зрозумілий світ речей. Тільки холодний він і байдужий. І якщо входиш до нього – залиш за порогом душу, а втім і це нехай не турбує – безлика обслуга прийме її в тебе і положить в охайну камеру схову. Назавжди...
І начебто все просто – скрізь дороговкази...
все наперед відомо – ким ти, як, коли...
В мізках ядуха – благородних реклам гази
ховають розум твій у куряві імли
мари доріг фальшивих ”вдалого життя”...
Ось тільки на задвірках мрії віє вітер...
чи то від розпачу, чи може від туги,
або від божевілля хвилі звуків, літер
карбованих рукою наглого слуги
на сплачених рахунках ”вдалого життя”...
Ти сам назвав собі ціну і став товаром,
безликим клерком в купі придбаних речей
Його Величністю – Глобальним Капіталом,
з розпродажу розчавлених багном ідей,
для ”вдалого...(твій вибір!), не твого, ...життя”...
Віртуальний світ майбутнього – реальність чи вигадка генія? Наскільки ймовірний такий варіант розвитку людської цивілізації?
Людська цивілізація невтомно торує шлях до нових вершин свого розвою. Поява Інтернетуокреслила новий малюнок майбутньої реальності людства. Нове покоління, зокрема ті, хто став першопрохідникомнових ”віртуальних світів”, перехопило в середині 1990-х років інтелектуальну ініціативу.Стрімкий розвиток інформаційного суспільства і інформаційних технологійвідкрив можливості формування за допомогою віртуальної реальності нової ніші існування людства. Вже зараз можна говорити про формування нової реальності і нового типу людини- людини віртуальної.
Сам Термін ”віртуальна реальність ” походить від латинського virtus – потенційний, можливий; та realis – дійсний, існуючий і означаємодельований технічними засобами образ штучного світу, що передається людині через відчуття, які імітуються в відповідності до цього образу.
Або, віртуальна реальність – це така реальність, котра може існувати як в потенційному (можливому) стані, так і в актуально існуючому, діючому стані.
Вперше, поняття ”штучної реальності” було введено Байроном Крюгером наприкінці 1960-х років, в 1984/89 рр. (за різними даними) Жароном Ланьє, спеціалістомв області сучасних комп’ютерних технологій, було введено звичне нам поняття ” віртуальної реальності”. В свою чергу, Вільям Гібсон придумав термін ”кіберпростір” для свого науково-фантастичного роману ” Newromancer”. Цей термін став синонімом поняття ”комп’ютерна віртуальна реальність”.
Першої системою віртуальної реальності стала, створена у 1977 році в Масачусетському Технологічному Інституті,”Кіномапа Аспену” – комп’ютерна програма, що симулювала прогулянку містом Аспен, штату Колорадо, даючи змогу обирати між різними способами відображення місцевості.
Віртуальній реальності властиві такі специфічні якості, що не залежать від її ”природи” (фізичної, психологічної, соціальної, технічної та інш. ):
Породження – віртуальна реальність породжується активністю якої-небудь іншої реальності, зовнішньої за відношенням до неї;
Актуальність – віртуальна реальність існує актуально, тільки ”тут” і ”тепер”, поки є активноюреальність, що її породжує;
Автономність – у віртуальній реальності свій час, простірі закони існування;
Інтерактивність – віртуальна реальність може взаємодіяти з усіма іншими реальностями, в тому числі і з тою, що її породжує, як онтологічно незалежна від них.
Свобода, як безмежність дії у просторі та часі унеможливлюється тягарем сутності фізичного тіла, матеріальною складовою буття.
Як відомо, людина являє собою поєднання біологічного, соціального та психічного. Біологічно складова змушує нас діяти відповідно до потреб нашого тіла. Соціальна складова є похідною від складової біологічної, бо фундаментом є саме біологічна складова.
Отже, біологічно ми обмежені нашим тілом, соціально – нормами, законами життєдіяльності спільноти.
Психологічна складова є результатом розвою від простого до складного, тобто еволюції. Це усвідомлення нашого ”Я” окремо як від тіла, так і від соціуму. Це та межа, за якою починається змістовно нове, за всіма відношеннями і показниками, кількісно і якісно, буття людини, її нова іпостась. Нашій психічній складовій вже тісно в площині біологічного і соціального й вона, поки що несвідомо, прагне самостійності, волі. Можливо, прагнення свободи – підсвідоме прагнення духу, душі вирватися з лещат фізичного тіла та просторово-часового обмеження матеріального світу. Адже розвиток – це обов’язково рух вперед, на один щабель вище і так до нескінченності. Чи не є створення віртуальної реальності першим кроком на цьому шляху?
Війна. Невидима, невідома... Поле бою – думки. Кожен з нас і солдат, і жертва. Боротьба буде тривалою, виснажливої, але рано чи пізно вона скінчиться і хто переможе, - той, хто прагне контролю над свідомістю чи той, хто відстоює внутрішню свободу, – залежить від нас. Ми будемо як на одній стороні конфлікту, так і на іншій і хтось з нас буде жертвою, а хтось винуватцем. Питання тільки в тому - хто?
